Я тремтіла, як йогурт на пральній машині.
Але — чомусь не хотіла втекти.
Там не було крику, музики, що б'є по нервах, і людей, які виглядають як фільтровані фотки з Pinterest.
Було тіло.
Було дихання.
Була я — у незрозумілій позі, але спокійна та задоволена😌.
І, головне — не було ненависті до себе і відчуття що я не вопралась, як це було в залі.
Мені сподобалося.
Я прийшла ще раз.
І ще раз.
Через місяць я вилізла зі своїх "резервних" джинсів, які я тримала на випадок "я поправилась, але не визнаю цього офіційно".
А через три — я взагалі перестала думати про схуднення.
Бо тіло просто само почало працювати. Як ніби воно видихнуло: "О, нарешті ти перестала знущатись, давай уже, я покажу, на що здатне."
А потім я закохалась у йогу.
І от уже 15 років не просто займаюсь, а ще й 12 років її викладаю. А з кросівками — ми більше не разом❌👟.
Йога стала для мене як той неочікуваний друг, з яким думала "нічого не буде серйозного", а потім з'ясувалося, що саме він рятує тебе після нервових зривів, невдалих відносин і бурхливих🍾 свят з олів'є.
Вона була всюди: в моїх ранках, у вечорах після "пожерла — шкодую", у відновленні після пологів і навіть у тих моментах, коли хотілося просто сховатись під ковдру й не вилазити.
Я двічі схудла на 10 кг саме завдяки йозі
Вперше — коли тільки почала займатись. Вдруге — після народження дитини.