15 років тому я була однією з тих жінок, у яких наче все чудово: робота, графік, справи.
Зі сторони — успішна.
А всередині — змучена жінка, яка ночами гуглить «як схуднути без дієт і надзусиль», бо сил нема, чесно.
Тоді я щиро вірила, що схуднення — це про страждання. Ти маєш або бігати🏃 до запаморочення😵💫, або жерти варене броколі й плакати в подушку.
Інакше — ніяк.
Я думала, що якщо натерти живіт імбиром, запити це соком лайма і встати у планку, то вже завтра в дзеркалі буде Анджеліна Джолі.
Спойлер: не було.
Було щось між пельменем і дуже сумним бегемотом у лосинах.